ЖЕКи мають списати будинки зі свого балансу і передати технічну документацію власникам, тобто мешканцям будинку. Мешканці багатоповерхівок мають визначитись із відповідальним за обслуговування їх будинків до першого липня. Такою є вимога Закону України №417 "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках", який набув чинності у липні 2015 року. В його основі - покладення відповідальності за стан багатоповерхівок на їхніх співвласників, тобто мешканців квартир і власників нежитлових приміщень. ІнфографікаІнфографіка

Всі - на вибори

Фактично це було зроблено ще у 1992 році, коли в Україні розпочалася приватизація житлового фонду. Але, отримавши сертифікати на право власності на квартири, мешканці не усвідомили, що стали ще й співвласниками цілого будинку, а отже мають нести відповідальність за стан не лише своїх квартир, а й підвалів, дахів і під`їздів, зазначає заступник голови Комітету Верховної Ради України із питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Альона Бабак.

- Весь цей час переважна частина мешканців була переконана, що будинок є власністю територіальної громади, яка й має за нього піклуватися. І лише із липня цього року завдяки ухваленню закону №417 всім власникам квартир сказали: ви є господарями будинку, ви маєте право управляти ним так, як вважаєте за потрібне. І ви, а не мер чи ЖЕК, маєте відповідати за нього, - пояснює вона.

Аби перетворитися на повноцінних, тобто відповідальних господарів, мешканці багатоповерхівок повинні пройти процедуру обрання управителя будинку, який надалі діятиме від їхнього імені. Це може бути як фізична особа, наприклад, сусід, який має відповідні знання і досвід, так і юридична, тобто керуюча компанія або ЖЕК.
Обирати управителя співвласники будинку мають на загальних зборах. Для ухвалення відповідного рішення потрібно понад 50 відсотків голосів. При цьому "вага" кожного голосу визначається пропорційно до частки майна, якою володіє співвласник.

До речі, так само мають вирішуватися надалі й інші питання стосовно будинку. Наприклад, щодо необхідності ремонту або розміру плати за утримання споруди. Але для ухвалення цих рішень потрібно вже не менше 75% голосів.

Рішення зборів фіксуються у протоколі, форму якого, аби запобігти махінаціям і зловживанням, затвердив Мінрегіонбуд.
І головне: рішення зборів є обов`язковим для всіх співвласників будинку, навіть якщо вони не були присутні або голосували проти. А зобов`язання співвласника щодо утримання будинку у разі продажу житла передаються його наступнику і також є обов`язковими для виконання.

Призначено керувати
- Дата "перше липня 2016 року" визначена законом, аби спонукати мешканців до ухвалення спільних рішень. Зрозуміло, що усі багатоквартирні будинки не зможуть одразу визначитись із ефективним рішенням щодо того, що буде із їхнім будинком і хто буде ним управляти, - каже радник із правових питань проекту Групи Світового Банку "Енергоефективність у житловому секторі України" Зоя Гопцій.
Саме тому, підкреслює вона, у прикінцеві положення закону внесена норма про те, що якщо до першого липня у будинку не змогли визначитися із управителем, такого управителя на конкурсній основі призначить орган місцевого самоврядування, аби будинок не залишився напризволяще.
- Але це не означає, що із цим управителем люди залишаться назавжди. Право обирати управителя їх ніхто не позбавляє, - наголошує Зоя Гопцій.
Тож якщо мешканці таки виявляться спроможними обрати управителя самостійно, вони зможуть укласти із ним угоду після того, як закінчиться термін дії угоди із управителем, призначеним місцевою владою. Так само через рік зможуть замінити управителя, який працює неефективно, і ті, хто обрав його самостійно.

Балансоутримувачів ліквідували

Крім призначення управителя у разі його необрання мешканцями, закон №417 накладає на органи місцевого самоврядування й ряд інших обов`язків.
- Законом скасовується поняття "балансоутримувач". Воно втрачає сенс, адже будинок вже не є єдиним об`єктом чиєїсь власності. Тому ЖЕКи чи інші організації, які утримували будинки, повинні списати їх зі свого балансу і передати власникам технічну документацію. Це питання - це відповідальність і компетенція винятково органів місцевого самоврядування, - зазначає Альона Бабак. - Також потрібно виділити прибудинкову територію, яка, відповідно до закону, є співвласністю власників будинку.
А ось обов`язок попереднього власника капітально відремонтувати будинок перед його передачею мешканцям у законі не зафіксований. Як зазначила пані Бабак, це питання - у компетенції місцевої влади і залежить від можливостей їхніх бюджетів.

На виконання завдань по втіленню комплексного підходу до екологічної освіти, популяризації засад сталого розвитку 21 січня в стінах Ладижинського НВК №1 було проведено рольову гру «Рибний бізнес» (Автор ідеї: проф. Денніс Медоус з університету Нью-Гемпшира (1987) ). Ініціаторами заходу стали директор НВК - Конопелько Г.В. та наш колишній випускник, а нині студент 5-го курсу Ірпінського вишу - Микола Пронькін. У грі брали участь команди вчителів школи, ГО «За чисте довкілля» (Голова - Червонецька Людмила Іванівна) та «АМЕР». 77
Гравці розділилися на 6 риболовецьких компаній і в ході гри брали кредити у банку для купівлі кораблів, відправляли кораблі у море для ловлі риби, використовуючи сучасні технології та враховуючи деякі технологічні обмеження, тобто відтворювали реальну ситуацію.
Гра проходила фазами: 1 період дорівнював 1 року. Кожна з компаній мала розробити свою стратегію й тактику для досягнення найбільшого прибутку. Переможець мав визначитися за найбільшою кількістю активів.
Умови гри були спрощені у порівнянні з реальністю: вилов проводився в одному умовному морі на території однієї країни; банки надавали компаніям кредити без відсотків, автоматично списуючи борги; компанії мали також податкові пільги. Підводячи підсумки «хазяйнування» за кілька періодів, компанії здивовано відмічали, що їх фінальний прибуток має знак «мінус», або, у кращому випадку, дорівнює «нулю». При цьому зростали й борги компаній. 1515
Ведучий гри Микола Пронькін, підсумувавши дані за 5 періодів, оголосив, що всі команди успішно…програли! Риба у морі закінчилася – ловити немає чого. Так вийшло через те, що всі компанії погналися за прибутком, не враховуючи кількість риби у даному морі й знищили її на третьому турі гри. Адже для успішного ведення «рибного» бізнесу потрібно враховувати співвідношення економічної складової і екологічних ресурсів. Та не зважаючи на програш, усі були задоволені, адже зуміли відчути на собі широкий спектр емоцій: від ентузіазму у зв’язку з успіхами в «бізнесі» на початковому етапі і до потрясіння від несподіваної кризи наприкінці гри.
Учасники гри, аналізуючи свої дії, запропонували кілька моделей економічного виграшу і зрозуміли, що у веденні будь-якого бізнесу необхідно консультуватися з експертами-екологами та думати про скінченність ресурсів.
P.S. За даними морських досліджень, якщо буде зберігатися наявний темп промислового вилову риби, то рибні ресурси будуть повністю знищені до 2050 року.